Правове виховання в Чапаєвській ЗОШ I-III ступенів

Правове виховання в Чапаєвській ЗОШ I-III ступенів – це діяльність, спрямована на формування правосвідомості і правової культури та на розвиток соціально-правової активності особистості, виховання підростаючого покоління в дусі знання закону і поваги до нього.

Мета правового виховання учнів – формування в них правової культури громадянина України, що складається передусім із свідомого ставлення до своїх прав і обов’язків перед суспільством і державою, закріплених у Конституції України, з глибокої поваги до законів і правил людського співжиття, готовності дотримуватися й виконувати закріплені в них вимоги, що виражають волю та інтереси народу, активної участі в управлінні державними справами, рішучої боротьби з  порушниками законів.

Прилучення учнівської молоді до правової культури збагачує її духовне життя. Водночас знання нею своїх прав і обов’язків розширює можливості їх реалізації, зокрема й у власних інтересах. Правове виховання зміцнює життєву позицію, підвищує громадянську активність, загострює почуття непримиренності до негативних явищ.

Основні завдання правового виховання:

1)        Озброєння учнів знаннями законів, підвищення юридичної обізнаності, систематичне інформування їх про актуальні питання права;

2)        Формування в учнів правової свідомості як сукупності правових уявлень, поглядів, переконань і почуттів, що визначають ставлення особистості до вимог законів, регулюють її поведінку в конкретній правовій ситуації.

3)        Формування в учнів поваги до держави і права, розуміння необхідності дотримання вимог законів;

4)        Вироблення в учнів навичок і умінь правової поведінки;

5)        Формування в учнів нетерпимого ставлення до правопорушень і злочинності, прагнення взяти посильну участь у боротьбі з цими негативними явищами;

6)        Подолання у правовій свідомості хибних уявлень , що сформувалися під впливом негативних явищ, життя.

Мета правового та превентивного виховання – створення умов для формування особистості громадянина України, якому притаманні правова культура, усвідомлені цінності свободи, прав людини, відповідальність, готовність до компетентної участі у громадському житті.
Завдання правової освіти та правового виховання:
– сприяти становленню активної позиції учнів щодо реалізації прав і свободи людини;
– надати основні правові знання, сформувати мотивацію та вміння, необхідні для відповідальної участі молоді в громадському житті;
– створити умови для набуття учнями досвіду громадянської дії, демократичної поведінки та конструктивної взаємодії.

Основні принципи правової освіти і виховання

Зв’язок із практичною діяльністю:
- передбачає пріоритетність зорієнтованості учнів на навички соціальної взаємодії, вміння самостійно аналізувати різноманітні ситуації, перш за все у своєму життєвому середовищі, вміння самостійно приймати рішення і діяти у правовому полі;
- зорієнтованість на позитивні соціальні дії, що означає цілеспрямованість громадянської освіти на соціальні очікування учнів, виховання потреби вчитися громадськості протягом усього життя;
- демократичність означає виховання духу соціальної солідарності, справедливості, вміння конструктивно взаємодіяти з суспільством, з колективом, передбачає гуманістичні відносини між педагогами й учнями, атмосферу взаємоповаги та довіри у шкільному колективі, учнівське самоврядування, відкритість і зв’язок школи з іншими соціальними угрупуваннями (сім’єю, дитячими і молодіжними організаціями, засобами масової інформації, церквою та ін.);
- плюралізм означає виховання поваги до засад політичної, ідеологічної, етнонаціональної різноманітності; виховання толерантного ставлення до різних світоглядних, політичних доктрин, релігійних переконань, уникання екстремістських поглядів і поведінки у житті шкільного колективу.
Зміст правового виховання
Одним із завдань, яке має бути розв’язане системою правового виховання є забезпечення функціональної правової вихованості. Тому зміст виховання в школі-інтернаті, групі продовженого дня має бути спрямований на здобуття учнями знань, вмінь, досвіду правових дій, громадянських переживань, що забезпечують успішність реалізації інтересів особистості у всіх сферах життя.
Ідеї прав людини мають бути основними та наскрізними в системі всього шкільного життя, в його формальних та неформальних проявах.
При реалізації змісту правової освіти і правового виховання в школах-інтернатах необхідно дотримуватись:
– особистісно зорієнтованого підходу, за якого в центр навчально-виховного процесу ставляться інтереси особи учня. Центральною ідеєю правової освіти при цьому є виконання "Декларації прав людини”, а зміст її спрямовується на виховання, громадянина демократичного суспільства, патріота України, який будує свою діяльність на основі визнання абсолютної цінності прав людини. Особистісно зорієнтований підхід при формуванні змісту правової освіти передбачає врахування вікових особливостей учнів, розробку змісту кожного конкретного етапу навчання і виховання за віковою вертикаллю у взаємозв’язаному контексті всього змісту освіти і виховання;
– діяльність підходу, який визначає спрямування змісту правового виховання на формування вмінь, що забезпечують розвиток соціальної активності особистості. Цей підхід реалізується шляхом створення навчальних, виховних ситуацій, в яких апробуються на практиці засвоєні загальнолюдські та громадянські цінності. Реалізація цього підходу здійснюється через роботу шкільного співуправління шляхом реалізації глобальних проблем через локальні на основі позитивного досвіду участі учнів в окремих акціях, проектах тощо.
Правове виховання в школах повинно здійснюватись засобом цілеспрямованого впливу на організацію навчально-виховного процесу за такими напрямами:
· Створення тематичного курсу спілкування. Ознайомлення школярів з елементами правової освіти починається вже в школі І ступеня на годинах спілкування.
У середніх і старших класах на таких бесідах треба давати учням певні знання щодо теоретичних засад демократії, історичного досвіду і життя сучасних демократичних суспільств, взаємозв’язку політичної та економічної системи, прав людини і механізмів їх захисту.
· Введення змісту правового виховання до вже існуючих шкільних заходів.
Розробка і впровадження тематичних блоків у процесі виховної роботи. можливе введення окремих елементів змісту правового виховання при організації дозвілля і відпочинку школярів.
· Організація правового виховання під час позакласної та позашкільної діяльності.
Для цього застосовуються найрізноманітніші форми та методи роботи: традиційні зустрічі з працівниками правоохоронних органів, з викладачами правових дисциплін, ВНЗ, екскурсії та експедиції, які мають право виховання спрямування, диспути, дебати, заходи змагального характеру. Це дає можливість учням набути безпосереднього досвіду в реалізації прав і свобод людини, сформувати організаційні та комунікативні вміння.
· Організація демократичного шкільного життя.
Школа як цілісний інститут є середовищем реалізації правової освіти і виховання. Правові навички діти засвоюють, беручи участь у повсякденному житті школи, спільноти, громади. При цьому школа може виступати як модель світу дорослих. Практичною школою демократії має стати учнівське самоврядування.
Ефективне правове виховання можливе лише за реалізації прав і свобод людини в самій школі. Стиль спілкування, зокрема між адміністрацією та вчителями має бути для учнів практичним прикладом толерантності, взаємоповаги, відкритості, демократизму. Педагог повинен поважати людську гідність учня, його право на власну думку. Необхідно залучити до співпраці зі школою батьків (якщо такі є), культивувати серед них правову культуру.
Успішність здійснення правової освіти та правового виховання значною мірою визначається методами, які використовуються педагогом в процесі роботи. Пріоритетну роль у громадянській освіті відіграють активні та інтерактивні методи, що стимулюють творчість, ініціативу, самостійне та критичне мислення.
Можна використовувати також традиційні: лекції, диспути, бесіди, самостійна робота з періодикою, написання рефератів, учнівські доповіді, повідомлення.
Застосування наведених форм і методів правого виховання створює умови для формування в особистості поведінкових норм, здатності адаптуватися до нових соціальних умов, орієнтуватися в них, захищати свої права, поважати інтереси і права інших.
Правове виховання може бути ефективним лише за умови створення правового простору в класі та школі на засадах взаємної довіри, поваги до прав і свобод, толерантності, забезпечення умов для розвитку в учнів почуття власної гідності.
Одним із основних аспектів правовиховної роботи навчального закладу є формування у школярів правової культури  Профілактика правопорушень серед молоді – це сукупність державних і громадських заходів, спрямованих на нейтралізацію причин та умов правопорушень і злочинності. Складовими цієї важливої справи є формування у підлітків правильних потреб та інтересів, підвищення їх правосвідомості. Досвід показує, що увага до цього питання невипадкова, адже статистика свідчить, що кількість злочинів та протиправних дій, які були вчиненні неповнолітніми постійно зростає. Це велике державне питання. В його правильній постановці і розв’язанні заінтересовані всі: державні структури, громадські організації, школа і сім'я. Воно зачіпає долю мільйонів людей, більше того – майбутнє нашої країни. Ідеї демократизації і гуманізації навчально-виховного процесу в освітніх закладах слід реалізовувати в тісній взаємодії з релігійними закладами, медичними, юридичними та соціального захисту населення. Тільки в співпраці та плідній взаємопов’язуючій роботі, включаючи і співпрацю шкільного психолога та соціального педагога, можна прийти до бажаних змін, забезпечити відповідну корекційну роботу з окремими учнями, які мають асоціальну спрямованість поведінки.
Необхідність створення комплексної інноваційної моделі профілактики підліткової злочинності зумовлена передусім потребою в новій, більш ефективній системі реагування на правопорушення та запобігання злочинності серед неповнолітніх. Нове розуміння принципів профілактики злочинності ґрунтується на рекомендаціях Європейського Союзу, документах ООН та ЮНІСЕФ.
Безперечно, правопорушення тісно пов’язані з процесами деморалізації суспільства, бездомності, безробіття, з стрімким розвитком наркоманії, токсикоманії, з розпадом сім’ї, з розповсюдженням інших соціально негативних явищ.

Принципи, на яких базується сучасна система профілактики злочинності:

1. Проактивний, відновний підхід.
запобігає правопорушенням, усуваючи причини та обставини, що можуть спонукати підлітків чинити протиправні дії (проактивний підхід);
передбачає активну участь громади в процесі реабілітації дітей та молоді, що перебувають у конфлікті з законом або виявляють девіантну поведінку, зокрема надання підтримки та допомоги в її ресоціалізації та реінтеграції (включення в громаду);
створює умови для того, щоб правопорушники взяли на себе належну відповідальність за свої вчинки: усвідомили наслідки скоєного й спрямували свої дії на їх виправлення та відновлення стосунків і миру в громаді (відновний підхід).
2. Врахування психологічних особливостей (враховуються особливості психічного та фізичного стану молодої людини в період формування її особистості, коли їй особливо потрібні підтримка і турбота з боку дорослих, і тому вона має нести справедливу та пропорційну відповідальність за свої дії).
3. Повага до суспільних цінностей (профілактика ґрунтується на засадах поваги до суспільних цінностей, орієнтована на формування в соціумі шанобливого ставлення до загальнолюдських моральних засад, поваги до особистості, а також ґендерних, етнічних, культурних та мовних відмінностей).
4. Визнання прав дитини (визнаються права та свободи дитини, які закріплені в Міжнародній конвенції про права дитини, зокрема її право бути вислуханою та брати участь у процесі прийняття рішень, які впливають на її життя).
На сучасному етапі профілактичної роботи серед дітей та учнівської молоді здійснюється об'єднання ресурсів громади з метою зменшення рівня злочинності серед неповнолітніх. В першу чергу це залучення до профілактичної роботи представників правової системи, зокрема правоохоронних органів, а також органів місцевої влади, соціальних служб і неурядових організацій, які спільно створюють Координаційну раду з профілактики злочинності. Координаційна рада має повноваження ухвалювати рішення щодо адаптації і забезпечення функціонування моделі на рівні міста, району чи області. Координаційна рада також сприяє формуванню мультидисциплінарної команди, до складу якої входять представники відповідних служб громади. Члени мультидисциплінарної команди — це фахівці різноманітних організацій та установ, які об'єдналися для надання безпосередньої допомоги в кожному конкретному випадку, в цьому полягає комплексний підхід до роботи з дітьми та молоддю, що виявляють девіантну чи делінквенту поведінку.

Три рівні профілактики

Три рівні профілактики підліткової злочинності різняться цільовими групами, методами роботи та інструментами.
Первинна профілактика спрямована на налагодження позитивної соціальної взаємодії підлітків (соціально прийнятної, законослухняної поведінки). Основними суб'єктами профілактичної діяльності на цьому рівні є система освіти та шкільні служби порозуміння (ШСП), які під час тренінгів та «кіл» проводять ціннісно-орієнтоване навчання підлітків навичкам конструктивної взаємодії. Передбачається також включення навчальних компонентів з відновного та проактивного підходів в інформаційну стратегію міліції для інформування громадськості та дітей, учнів навчальних закладів. Стратегію інформаційної кампанії розробляє Рада профілактики школи — як невід'ємна частина моделі профілактики підліткової злочинності.
Вторинна профілактика необхідна тоді, коли кримінальна міліція у справах дітей або дільничний міліції реєструють адміністративне правопорушення або інший прояв девіантної/делінквентної поведінки, що не підпадає під дію статей Кримінального кодексу України. в основному (якщо випадок не надзвичайно серйозний) профілактичну діяльність здійснює шкільна Рада профілактики, практичний психолог або соціальний педагог.Важливим напрямком в роботі шкільного психолога і соціального педагога є психокорекція (педагогічна корекція — соціальна педагогіка), а психодіагностика повинна носити лише прикладний характер. Основу психокорекційної діяльності складає робота з психокорекційними групами, в які входять підлітки, схильні до асоціальної поведінки, які вже скоїли незначні правопорушення, стоять на шкільному обліку важковиховуваних дітей або на обліку в комісіях в справах неповнолітніх. Психологом в тісній співдружності з соціальним педагогом організовувались та проводились лекції, семінари для вчителів, батьків з метою підвищення їх психологічної компетентності. Їх ознайомлювали з причинами відставання у навчанні школярів, з проблемами неблагополучних сімей і т.д. На заплановані виховні заходи запрошувались до школи такі спеціалісти, як юрист, інспектор у справах неповнолітніх, нарколог, гінеколог, андролог, сексопатолог і т.д. Після проведення таких заходів значно збільшується число консультацій з питань виховання та навчання підлітків, адже на основі психологічної діагностики, бесід, спостережень надавались конкретні рекомендації учителям і батькам про дальшу роботу з ними.
Таким чином, шкільним психологом і соціальним педагогом в загальноосвітніх закладах проводиться значна профілактична робота з неповнолітніми, схильними до правопорушень. Це, зокрема:
Шкільний облік важковиховуваних підлітків та молодших школярів, які потребують допомоги, підтримки; організація відповідної психокорекційної роботи з ними.
Відвідування неблагополучних, проблемних сімей (щотижня).
Спільні виступи на батьківських зборах, консиліумах, психолого-педагогічних семінарах.
Проведення виховних годин на морально-етичні проблеми, проблеми взаєморозуміння, поваги.
Ведення картотеки (неблагополучні сім’ї, діти-інваліди, діти з послабленим здоров’ям, діти-сироти, обдаровані діти, важковиховувані і т.д.)
Консультативна робота з учнями, батьками, вчителями.
Співробітництво з комісією в справах неповнолітніх.
Співробітництво з медичними закладами.
Співробітництво з центрами соціальних служб для молоді.
Робота з педагогічним колективом школи: (ознайомлення з новинками психолого-педагогічної літератури, бесіди, консультації з питань профілактики правопорушень серед неповнолітніх і т.д.).
Третинна профілактика застосовується щодо підлітків, які скоїли правопорушення або злочини. Тож мета профілактики цього рівня — реабілітація правопорушника таповернення його в громаду. Для цього залучають належні ресурси громади та створюють середовище підтримки, що допомагає усунути причини кримінальної поведінки.
Основним на цьому рівні є програма відновного правосуддя. Її суть полягає в тому, що всі особи, причетні до злочину, мають змогу зустрітися і спільно обговорити його причини й наслідки та визначити дії, які допоможуть усунути (виправити) завдану злочином шкоду. Завдяки такій зустрічі підліток має усвідомити вплив своєї протиправної поведінки та взяти відповідальність за її наслідки, виявивши це через виправлення заподіяної шкоди.
Очікувані результати профілактики підліткової злочинності:
Використання дільничними інспекторами міліції, шкільними психологами та соціальними педагогами відновних підходів у роботі з дітьми, які перебувають у конфлікті з законом.
Зменшення кількості випадків девіантної та делінквентної поведінки серед дітей, які навчаються в закладах освіти.
Зменшення кількості повторних правопорушень серед осіб.
Профілактична робота громадськості органічно поєднує чуйність до підлітка, постійну готовність прийти йому на допомогу з глибокою принциповістю, без будь-яких відхилень від суспільної моралі. А це означає забезпечення морального здоров'я нашого суспільства, справді гуманних відносин і взаємної поваги між людьми.
Цій меті підпорядковані всі засоби економічного, культурного та виховного характеру: правове виховання, цілеспрямована діяльність по усуненню обставин, що сприяють правопорушенням, комплексна система виховання в сім'ї, школі. Цілісний підхід до справи профілактики правопорушень передбачає використання і громадської думки, і методів переконання, і закону.